понеділок, 24 серпня 2026 р.

24 лютого 2022 року. Поки на Київ летять ракети, столичний топменеджер вступає до лав тероборони, не підозрюючи, що їхній затишний дім невдовзі стане пасткою для його сім'ї. Як вирвати дружину й доньку з лап орди, коли командир вважає тебе дезертиром, а побратими — зрадником?

У цій книжці немає ідеальних персонажів — лише живі люди, які сміливо крокують у темряву невідомості, щоб неодмінно послизнутися в багнюці, вперше в житті слухають Боба Ділана, барижать волонтерською допомогою і зачаровано дивляться на зірки в нічному небі лютневого Києва. Тут ви знайдете напружений сюжет, у якому високий трагізм межує з абсурдним гумором, а ницість — із самопожертвою. Це чесна сповідь про пошук світла у власній темряві й про наш спільний лютий, що змінив кожного.



Надія Гуменюк — відома українська письменниця, авторка понад шістдесяти книг прози, поезії, творів для дітей. Лауреатка премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки, володарка гран-прі Міжнародного конкурсу «Коронація слова» та багатьох інших літературних премій.

Сюжет роману «Та, що ламає вітер» розгортається на тлі реальних подій XX століття. У сільській школі мусується міф про юну вчительку з Полтавщини, яку спалили повстанці з УПА. А в цей час Настя, як пташка-вітрокрилка, зачинена своїм «рятівником» у тісній клітці, намагається вирватися на волю й понад усе мріє про зустріч зі своїм коханим Романом. Чи вдасться їй це? Чи відбудеться омріяна зустріч? Читайте про це в романі.

У видавництві «Фоліо» вийшли також романи Надії Гуменюк «Вересові меди», «Танець білої тополі», «Янгол у сірому», «Корона на одну ніч», «Твоя навіки…» та пригодницькі повісті для дітей «Літо з амазонками» й «Сохатик і «зуб дракона».



«Втрачена земля» (1919) і «Льодовик» (1908) — це перші два твори циклу «Довга подорож» класика данської літератури, лауреата Нобелівської премії Й. В. Єнсена. Обігравши теорію дарвінізму, автор пропонує власну модель еволюції людства — нехристиянську, власне данську, версію біблійної історії створення Адама і Єви. Читач спостерігає, як первісна людина льодовикового періоду доісторичної Скандинавії пізнає біля підніжжя вулкана життя, сповнене холоду і жаху, випрошує в уявного бога Вогню рятівну іскру, вбиває собі подібних і прокладає стежку в непевне майбутнє.

У «Льодовику» міфічний герой Єнсена Дренґ — воїн і винахідник, добуває людям вогонь, який не просто зігріває тіло, а творить революцію в головах і душах. Той символічний вогонь перетворює темряву на світло в буквальному й екзистенційному значенні. Дренґ стає пророком, дослідником небесних світил і живим метрономом: структурує час — іще вчора безформний хаос — у дні й ночі, місяці й роки.



У книзі зібрано 16 інтелектуальних портретів науковців, композиторів, письменників, поетів і політиків, які впродовж останньої третини ХІХ – першої третини ХХ століть сформували модерну українську ідентичність, зокрема бачення українцями своєї історії, українську сучасну мову, європейського кшталту літературу, уявлення про духовну єдність, культурну окремішність та політичну самодостатність української нації. Нарис про кожного із цих інтелектуалів доповнено одним із його творів.

Книга розрахована на масового читача.



Як багато ми знаємо про любов, стосунки, дружбу? Топова британська журналістка та продюсерка Доллі Олдертон шукає свої відповіді на ці непрості й дуже особисті запитання.

Крізь призму власних історій авторка ділиться універсальними сердечними порадами про те, як переживати життєві кризи. Тут є все: списки покупок, що рятують від поганого настрою, рецепти на всі випадки життя, інсайти від знаменитостей, поради щодо того, як виходити сухим з води та приймати наслідки будь-яких ситуацій з усмішкою на вустах.

Ця книжка — наче щира розмова з близькою подругою, якій захочеться розповісти все та отримати у відповідь неоціненні, вдумливі та зрілі поради. 



Заxоплююча подорож крізь тисячоліття мистецької історії від першиx створениx творів мистецтва до найсучаснішиx його зразків

У своїй книзі «Коротка історія мистецтва» Шарлотт Маллінз оживляє мистецтво й представляє його перед своїм читачем таким, яким вони ніколи його до того не бачили.

Авторка проводить ретельний огляд мистецької історії, пояснюючи, що ж таке мистецтво, що воно означало для нашиx предків і чому воно залишається таким важливим і донині, яким чином воно допомагає нашому загальному добробуту й як впливає на ментальне здоров’я тощо.

Від найдавнішиx пам’яток і до творів, які ви з легкістю впізнаєте, бо вони «прогриміли» відносно нещодавно, ця книжка проведе вам заxопливу та всеосяжну екскурсію крізь цілі епоxи мистецтва, аби відзначити його вирішальну роль в розумінні нашої культури та історії.



У новій книжці Людмили Таран ми занурюємося у світ жіночих переживань, емоцій, спогадів, а самі героїні є дуже реальними і близькими. Ось молода художниця їде на Закарпаття малювати замок, але дорогою знайомиться зі старшим чоловіком, і невідомо, чи стане це знайомство чимось більшим. Ось жінка відповідає на несподіваний телефонний дзвінок і чує голос, який багато років тому був дуже рідним. Ось інша жінка їде у Париж і навіть не уявляє, хто влаштував їй цю поїздку й кого вона там зустріне. А хтось проживає війну — з усіма її загрозами й страхами, і, як ніколи, в такий час відчувається важливість якщо не підтримки усього світу, то хоча б обіймів коханих, рідних і друзів. Бо через роки, відстані, навіть через війну наше життя пише свої сюжети, закони і правила, й воно триває навіть попри випробування.



П'ятеро друзів - Едді Мюнстр, Гладкий Ґев, Металевий Міккі, Гоппо і Ніккі - давно виросли з того віку, коли для спілкування використовують зашифровані послання, написані кольоровою крейдою. Але минуле не стирається так само легко, як крейда з пальців. Сорокарічний Ед все ще пам'ятає, як він і його шкільний учитель врятували дівчину Елізу. І пам'ятає її обезголовлений труп, який знайшли в лісі ... Через роки Ед Адамс зустрічається з Міккі, який заявляє, що знайшов вбивцю Елізи. На наступний день його самого знаходять мертвим, з намальованим крейдяним чоловічком в кишені. Друзі розуміють: те, від чого вони бігли, повернулося. На пам'ять про минуле у кожного з них залишився не тільки крейда під нігтями, але і кров. Чия вона? ...



Ця книга присвячена Ярославу Бабійчуку — бойовому медику 3 батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Ярослав рятував поранених у 2022–2024 роках на Донеччині. Його історія — це історія любові, сили й відданості, жертовності і жаги до життя, гідності і незламності, історія, яка не завершується зі смертю. Ця книга — більше, ніж спогад. Це продовження боротьби. Усі кошти з авторського гонорару буде передано на підтримку підрозділу, в якому служив Ярослав, як продовження його шляху, його спротиву, його внеску в нашу спільну Перемогу.



Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів.

Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.



Дія роману відбувається в Києві недалекого майбутнього, проте більшість описаних речей характерні для сучасної України. У книзі ці проблеми доведені до нового рівня: погані дороги стають дедалі гіршими, будинки перетворюються на багатоповерхові слами, власники крутих електронних гаджетів стикаються з браком чистої води. Антон із новими друзями бореться проти забудовників, що виселяють людей із домівок під приводом "розвитку" міста. Він стикається з тортурами в так званих правоохоронних органах. Людей ділять на перший і другий сорт, і між ними виростає стіна, котру охороняють озброєні найманці. Усе це – в суспільстві, що називає себе демократичним.




У Поппі й Алекса немає нічого спільного. Вона свавільна й непокірна, має жагу до подорожей, а для нього найкраще дозвілля — посидіти вдома з книжкою. А втім, за часів коледжу вони якимсь дивом подружилися. І хоч більшість часу ці двоє проводять далеко одне від одного, кожного літа впродовж уже десяти років друзі разом їдуть у тижневу відпустку.

Та два роки тому у черговій подорожі Поппі й Алекс посварилися й відтоді припинили спілкування. Дівчина сумує за часами їхньої дружби, тож запрошує хлопця знову відправитися з нею у відпустку, щоб усе виправити, адже розуміє: у тій останній подорожі два роки тому вона була по-справжньому щаслива.



Війна – це фронт, битви і смерть, але водночас це життя за багато кілометрів від лінії зіткнення, щоденний побут, рутина, нові реалії. Ця проза – про війну з тильного боку, зі спини, з тилу; про поїздки на фронт, волонтерство і щоденні виклики цивільного життя. Багата на деталі, цікаві розповіді й описи реальних пригод, ця книжка створює панорамну картину життя в Україні під час війни. Нон-фікшн про письменника, який раптово для себе стає волонтером і постачає джипи для української армії. Щоденник? Так, але не тільки.



 

Бенджамін і Гелен Раски немов створені одне для одного. Ексцентричні напіввідлюдники, що мають статус небожителів і небачені статки. Він — орудар на фінансовому ринку, вона займається доброчинністю. Аж раптом у Гелен зроджується тривожність, проростаючи безладними монологами. Чи Бенджамін слухатиме? Чи зможе витягти дружину з мороку божевілля? Про смерть героїні з перших сторінок роману «Зобов’язання» такого собі Гарольда Веннера свого часу дізнався мало не весь Нью-Йорк.



Непросто жити, коли світ летить шкереберть. Батьки не розуміють, з учителями складно, друзі поводяться дивно і немає сил пояснювати їм, що не так. Тривога, апатія, відсутність відчуття щастя… Непокоїть питання: «Чи зі мною все гаразд? Чи я ок?»
У медіа та соцмережах радять звертатися до психологів. Але як зважитися піти на розмову, коли є стільки міфів й упереджень, зокрема про те, що до них ходять тільки «психи»? Що говорити і як правильно висловити те, що бентежить? Чим групова терапія відрізняється від індивідуальної? Що робити, якщо ти також хочеш стати психологом?
Катерина Гольцберг, психологиня з двадцятирічним досвідом, розповідає про все, що має знати людина, яка переступає кабінет психолога і хоче отримати реальну допомогу. Описує процеси роботи, розвінчує міфи, підказує, як обрати тип психологічної допомоги, як формувати запит. Від цих знань залежить те, наскільки якісною буде допомога.



Подібних видань українською на полицях книгарень не так вже й багато, хоча саме дівчатка у юному віці так хочуть знайти там історії про перс...